-
21-07-2010 22:58
Скоро вмирати я ще не збираюсь.
Я ще існую,
бо я ще люблю
Милу мою санітарочку Раю
І мокру – під нею – вітчизну мою.
-
11-07-2010 18:21
Далі вже слів не знаходиться в мові,
Тільки – що ми молоді і живі.
Буде як острів в зеленому морі
Плащ мій, простелений на траві.
-
11-07-2010 17:26
Я відчуваю – підходжу до краю,
Вже й бісенята стрибають в очах.
Я обніму санітарочку Раю
Прямо в холодних і мокрих кущах.
-
11-07-2010 16:08
Я відповім. (Не те, що подумав).
Пахне мовчання, як шоколад.
Ґолдена Колфілда постать сутула
Ген у вікні однієї з палат.
-
11-07-2010 10:20
Рая сама говоритиме більше. Каже: “Наравицця дуже мині Амириканський писатель Селінжер”. Знаєш, – питає, – такого, чи ні?
-
11-07-2010 01:08
Підем гуляти? Рая не проти.
Станем в садочку під деревце.
Віршів читати Рая не просить.
І дуже я вдячний Раї за це.
-
10-07-2010 18:07
В мене тут зараз ніхто не вмирає,
Так що й сумління знеболено спить.
В мене тут є санітарочка Рая,
В Раї для мене знайдеться спирт.
-
10-07-2010 17:40
Дорога так само, як я, неприкаяна,
Дорога мене обтікає, мов каменя,
Байдужа, хоч губи собі прокуси.
Дорога мене приведе до лікарні –
В дощі рожевіють її корпуси.
-
10-07-2010 10:56
В час, коли бідній душі одиноко,
А поряд дорога гурчить об’їзна,
Я плащ одягаю і йду на дорогу –
А може полегшає, хто його зна...
-
10-07-2010 01:53
Травень, а так, понімаєте, холодно.
Так, понімаєте, все навпаки!
А за вікном починається поле
І видно за полем село Бармаки.
-
09-07-2010 22:55
Людолюбство й ненависть, ковбаси і спирт --
ця країна загиджена ними по вінця,
я сприйняв, я змирився, затих і стерпів,
я прямую німим лабіринтом степів,
а навколо доконує хвора провінція.
-
09-07-2010 19:41
Все прямує вперед і автобус згори,
мов блискучий акваріум, висвітлюють промені,
його нутрощі повняться спинами риб,
бруд луски і кісток уповільнений скрип --
це і є громадяни -- покірні й безкровні.
-
09-07-2010 10:15
Це занепад епохи, це п'янкий декаданс,
захмелілі ковбої, комуністи і фермери
заселяють уперто слобожанський Клондайк,
в рурі степу зникає травнева вода,
й цвинтарі переповнено нічними химерами.
-
09-07-2010 00:41
Отже, все як було, всюди сталість часів,
йде саджання картоплі й дозрівання потенції.
Заплювали автобус діти синіх степів,
а на хвилях чадної гарячої течії
зависає надірваний блюзовий спів.
-
08-07-2010 20:41
Тут суцільні пустелі, тут золото й хліб,
темношкірі мулатки -- безсоромні і хтиві,
перетравлюють спирт майже так, як і флірт,
сторожкі амазонки сухої землі
п'ють горілку і членствують в комсомольськім активі.
-
08-07-2010 10:39
Диск вечірнього сонця блазнювато навис
над обдертим автобусом, що прямує між прерії,
слобідських поселенців запилений віз
підповзає під небо без валіз і без віз
в ці зі Сходу ворота, навіть ні, краще -- двері.
-
06-07-2010 23:37
поглянь на величну бабачу поставу
його не зупинять війська чи печатки
він гадам упевнено крапку поставить
щоб ми написали весь рік від початку
-
06-07-2010 19:15
тремтіте ж усі хто стояв на заваді
хто думав бабак це якісь там дрібниці
сховали весну у совковій шухляді
в кабміні нацбанку чи укрзалізниці
-
05-07-2010 23:52
заждати ще трохи ще крапельку часу
він прийде щоб знищити кляту недолю
бабак тимко уже вийшов на трасу
бабак тимко один воїн у полі
-
05-07-2010 19:28
Наче все, що буде й було --
кимось вирощене зело,
і вмовкає глина дзвінка
під стопою
садівника.
-
05-07-2010 16:48
Так, немовби зрушено міст,
і кружляє сонце вини,
наче ми спричинили цей ріст
мовчазної
садовини.
-
05-07-2010 15:02
І тонка структура зими
розпадається повсякчас
на дороги, вікна, доми,
що ростуть невпинно
між нас.
-
05-07-2010 13:08
Навіть голосу тихий сплеск,
ніби рух механізму, коліс,
доторкнувшись твоїх небес,
залишає гострий
надріз.
-
05-07-2010 11:29
Оборонні цехи, цехи
обступає пустка, гілля.
Землероби і пастухи
покидають спати
поля.
-
05-07-2010 02:01
Не знаходячи перешкод,
не втрачаючи висоти,
каравани підземних вод
пробиваються
під мости.
npocmip
